„и читав  учма книгу

Д”крањна Ц не –ос≥¤Ф

 

”крањнський народ, у переважн≥й б≥льшост≥, сприйн¤в по¤ву ц≥Їњ книги так само, ¤к у рад¤нськ≥ часи сприймав мемуари Ћеон≥да ЅрежнЇва. “ому у читаючоњ частини населенн¤ нашоњ держави п≥дсв≥домо, автоматично, без видимоњ причини виникло почутт¤ несприйн¤тт¤ ≥, нав≥ть, в≥дрази до виданн¤. «гадалис¤ примусов≥ читанн¤ ЅрежнЇвськоњ ДкласикиФ, конспектуванн¤, цитуванн¤, вивченн¤ та показове аф≥шуванн¤ знанн¤ теми. ѕоважна публ≥ка черговий раз в≥дчула наближенн¤, в≥рн≥ше Ц поверненн¤, страху. јле, на щаст¤, президент Ц не генеральний секретар. ѕовноваженн¤ зак≥нчуютьс¤ ран≥ше н≥ж житт¤. Ќаблизилис¤ вибори, ≥ дехто, в тому числ≥ ≥ ¤, вир≥шили погортати стор≥нки та роздивитис¤ чудов≥ фотограф≥њ, розм≥щен≥ там. ’тось щось нав≥ть ≥ почитав...

я погортав т≥ розд≥ли, що ц≥кавл¤ть мене Ц про мову та культуру Ц ≥ зрозум≥в, що колектив, працюючи над виданн¤м, п≥д≥йшов до справи профес≥йно, добросов≥сно ≥ вклав у вуста президента слова правильн≥, розумн≥ ≥, що найголовн≥ше, не притаманн≥ йому. јнал≥зуючи д≥њ, в≥рн≥ше Ц безд≥¤льн≥сть, останнього у дн≥ помаранчевоњ революц≥њ можна зробити висновок, що в≥н не читав того, що вийшло у св≥т п≥д його ≥менем. ј ¤кщо ≥ читав, то далеко не все. —пробуЇмо про≥люструвати цю думку, а висновки прийдуть сам≥ по соб≥.

ќсь цитата ≥з стор≥нки 275: Дўо у¤вл¤в ≥з себе типовий рад¤нський чиновник в ”крањн≥ 20-х рок≥в? ” переважн≥й б≥льшост≥ випадк≥в це був уродженець ”крањни, що прожив у н≥й усе житт¤, але залишивс¤ далеким в≥д њњ мови ≥ њњ народу. “ака людина не в≥дчувала н≥¤кого дискомфорту в≥д того, що не могла сп≥лкуватис¤ з в≥дв≥дувачем-украњнцем на його мов≥.Ф ј що у¤вл¤Ї ≥з себе† високопоставлений чиновник нин≥? ¬≥н висуваЇ тезу про подв≥йне громад¤нство та Доф≥ц≥йнийФ статус рос≥йськоњ мови. ≤ це у передвиборн≥й програм≥. ≤ президент п≥дтримуЇ це, п≥дтримуЇ, бо не засуджуЇ, не даЇ належноњ оц≥нки ≥ Дне в≥дчуваЇ н≥¤кого дискомфортуФ висловлюючи стурбован≥сть з приводу необх≥дност≥ збер≥гати ≥ примножувати украњнську культуру.

’оча... ” книз≥ Ї ≥ таке: Д оли ¤ чую, (а чути доводитьс¤ нер≥дко), що п≥сл¤ розвалу —–—– були роз≥рван≥ вс≥ звТ¤зки, розчленований ран≥ше Їдиний ≥нформац≥йний ≥ культурний прост≥р, у мене одразу виникають де¤к≥ сумн≥ви. ѕрост≥р рос≥йськоњ, точн≥ше, рос≥йськомовноњ маскультури н≥трохи не роз≥рваний. Ѕ≥льш того, в≥н н≥коли не був таким м≥цним ≥ ц≥л≥сним, ¤к сьогодн≥.Ф

–озд≥ли, ¤к≥ ¤ перегл¤нув, ц≥кав≥ ще й тим, що тут вперше в ”крањн≥ в науково-попул¤рн≥й доступн≥й форм≥ дл¤ масового читача† розкриваютьс¤ де¤к≥ ≥з механ≥зм≥в впливу влади через засоби масовоњ ≥нформац≥њ на психолог≥ю громад¤н, на њх громад¤нську позиц≥ю. Ќе дивно, що штаб провладного кандидата сприйн¤в де¤к≥ сентенц≥њ ¤к ≥нструкц≥ю ≥ спонуку до д≥њ. Ўтаб, особливо кер≥вник штабу, не просто читав, а вивчав книгу, ¤ка стала н≥би оф≥ц≥йним ДтемникомФ чи публ≥чним його вар≥антом.† ћожливо, розповсюдженн¤ книги через органи влади було не випадковим?

Дякщо прот¤гом року на ¤кому-небудь з московських телеканал≥в Ћьв≥в (наприклад) зТ¤вл¤Їтьс¤ дес¤ть раз≥в, ≥ вс≥ дес¤ть телесюжет≥в розпов≥дають про щось таке, що можна було сприйн¤ти в широкому сенс≥ ¤к Дантирос≥йськеФ, перес≥чний рос≥йський гл¤дач зрештою вир≥шить, що м≥сто з населенн¤м 800 тис¤ч мешканц≥в (включаючи 120 тис¤ч рос≥¤н) узагал≥ не маЇ ≥ншого клопоту, кр≥м ¤к боротис¤ з рос≥йською мовою, ≥ н≥чого г≥дного уваги кр≥м цього в ньому не в≥дбуваЇтьс¤. ј тод≥ зрозум≥ло, що це страшне м≥сце, ≥ њздити туди н≥ в ¤кому раз≥ не треба.Ф (ст. 257) Ќа ц≥й сам≥й стор≥нц≥ Ї ≥ наступн≥ реченн¤: Дќдна з улюблених тем рос≥йських «ћ≤, коли мова заходить про ”крањну, - це гон≥нн¤ на рос≥йську мову, ¤к≥ н≥бито безперервно йдуть у наш≥й крањн≥. ƒе¤к≥ з рос≥йських «ћ≤ взагал≥ р≥дко згадують ”крањну поза цим приводом. ” багатьох недосв≥дчених рос≥¤н, ¤к ¤ чув, склалос¤ фантастичне враженн¤, що, скаж≥мо, у Ћьвов≥ просто небезпечно заговорити на вулиц≥ по-рос≥йськи.Ф

якщо брати до уваги, що б≥льш≥сть населенн¤ сходу ”крањни дивитьс¤ переважно рос≥йськ≥ телеканали ≥, у звТ¤зку з матер≥альним становищем, що не дозвол¤Ї подорожувати не те що по св≥ту, а по р≥дн≥й земл≥, њњ (цю б≥льш≥сть) можна в≥днести до категор≥њ недосв≥дчених, то, можна стверджувати: таке саме Дфантастичне враженн¤Ф пануЇ ≥ там. ј ¤кщо так, то чому б його не використати у своњй пропагандистськ≥й кампан≥њ. ¬икористати у повн≥й м≥р≥, дов≥вши це Двраженн¤Ф до абсурду, тобто до ≥дењ сепаратизму. —л≥д зауважити ще й те, що в тих рег≥онах, що њх влада позначила на славнозв≥сних рекламних лист≥вках ¤к трет≥й сорт, ≥снувала (≥ ще ≥снуЇ) ≥нформац≥йна блокада Ц Д5 каналФ та канал Д≈раФ Ц в≥дключен≥, вс¤ преса контролюЇтьс¤ владою. “аким чином, налаштовуючи зах≥д проти не державотворчого пророс≥йського сходу, а сх≥д Ц проти нац≥онал≥стичного антирос≥йського заходу (розд≥л¤ючи) дехто намагавс¤ утриматис¤ при влад≥.

јле все це Ї пристосуванн¤м до ситуац≥њ, багато в чому змодельованоњ наперед. ўо ж ≥з книги можна використовувати ≥ використовувалос¤ ¤к ≥нструкц≥¤. ј ось що: Д–одич≥ розпов≥дали мен≥, що в сучасн≥й ћоскв≥ не залишилос¤ н≥ вулиц≥ ѕушк≥на, н≥ вулиц≥ „ехова. ѕ≥д час кампан≥њ по в≥дновленню ≥сторичних м≥ських ≥мен цим вулиц¤м повернули њхн≥ дореволюц≥йн≥ назви. Ќапевно, при великому бажанн≥ на основ≥ цих факт≥в можна зробити телерепортаж про антирос≥йськ≥ настроњ ур¤ду ћоскви. ≤ дл¤ п≥дкр≥пленн¤ знайти ¤ких-небудь простих людей, що охоче розкажуть перед телекамерою, наск≥льки вони обурен≥ цими нововведенн¤ми.Ф —аме так ≥ робилос¤. “≥льки не в ћоскв≥, а у нас на ”крањн≥.

«асоби масовоњ ≥нформац≥њ, користуючись в≥домими темниками, намагалис¤ створити позитивний образ одного кандидата одночасно обливаючи брудом ≥ншого. ѕричому, не на одному телеканал≥ ≥ не дес¤ть сюжет≥в ≥ по дес¤ть раз≥в кожного дн¤ Дрозпов≥дали про щось такеФ, що р≥дний украњнський народ мав сприймати ¤к антинародне, ДнашистськеФ ≥ майже фашистське. јле ≥з цього всього випливало, що Дстрашне м≥сцеФ Ц це держава, у ¤к≥й ми вс≥ проживаЇмо, а страшн≥ часи Ц це початок тис¤чол≥тт¤, ¤кий ми вс≥ добре памТ¤таЇмо. —аме тому страшилка вийшла карикатурною. ÷е не попередн≥ вибори, п≥д час проведенн¤ ¤ких л¤кали комун≥змом.

≤люстрац≥й до вищесказаного можна навести безл≥ч. я наведу т≥льки Їдиний приклад, ¤кий показуЇ наск≥льки грубо при цьому порушувалис¤, н≥, не порушувалис¤, а нехтувалис¤ закони ≥ перекручувалис¤ факти. ѕерекручувалис¤ до тих п≥р, поки не отримувавс¤ ц≥лком протилежний результат.† √азета «акарпатськоњ облдержадм≥н≥страц≥њ та обласноњ ради ДЌовини «акарпатт¤Ф через два дн≥ п≥сл¤ проведенн¤ першого туру вибор≥в на перш≥й стор≥нц≥ опубл≥кувала величезний портрет так званого ДЇдиногоФ кандидата ≥з твердженн¤м, що в≥н впевнено перем≥г у першому тур≥ ≥ готуЇтьс¤ до перемоги у другому. “≥льки через тиждень п≥сл¤ цього ÷¬  оприлюднило результати, зг≥дно з ¤кими переможцем було визнано ≥ншого. јле це вже не маЇ н≥¤кого значенн¤. ѕ≥сл¤ проведенн¤ другого туру ц¤ ж газета опубл≥кувала т≥ результати, ¤к≥ ¬ерховний —уд ”крањни заборонив оприлюднювати. ј що? ’≥ба ¬ерховний —уд маЇ ¤кесь в≥дношенн¤ до нашоњ област≥? - ??? ≤ ще одне. ” суботу 4 грудн¤ ДЌовини «акарпатт¤Ф у рубриц≥ ДкомпетентноФ др≥бним шрифтом публ≥куЇтьс¤ вже в≥доме всьому св≥ту –≥шенн¤ ¬ерховного —уду ”крањни ≥з в≥дпов≥дною фотограф≥Їю. Ќа фото зображено член≥в ¬ерховного —уду, ¤к≥ приймають доленосне р≥шенн¤ сто¤чи з прапорами в руках на площ≥. ѕринаймн≥, саме таке враженн¤ виникаЇ у недосв≥дчених читач≥в, ¤к≥ не мали можливост≥ познайомитис¤ з судд¤ми особисто ≥, б≥льш≥сть ≥з них не знають високодостойних нав≥ть в обличч¤.

јле поверн≥мос¤ до стор≥нок книги. ќсь ¤к оц≥нюЇтьс¤ тут ситуац≥¤ п≥сл¤ жовтневого перевороту 1917 року. Дƒек≥льком тис¤чам ентуз≥аст≥в украњнського руху протисто¤ла державна система осв≥ти ≥ сформована культурна ≥нфраструктура ≥мпер≥њ. ѕравда, к≥лька тис¤ч людей, згуртованих Їдиною ≥деЇю Ц це зовс≥м немало. ” моменти велетенських потр¤с≥нь, под≥бних до революц≥й, к≥лька тис¤ч р≥шучих ≥ ц≥леспр¤мованих людей складають ту критичну масу, що здатна розбурхати сусп≥льство. ” св≥тов≥й ≥стор≥њ завжди так ≥ було. ” рутинн≥ ж часи вони можуть лише накопичувати сили ≥ чекати.Ф

’≥ба може людина, ¤ка хоча б прочитала ≥ засвоњла це, поводитис¤ у дн≥ Двелетенських потр¤с≥ньФ так, ¤к поводитьс¤ наш гарант. я, наприклад, сумн≥ваюс¤.

’≥ба може людина, ¤ка цитуЇ великого “араса Ўевченка ≥ розм≥рковуЇ про принижену долю украњнськоњ мови в ≥стор≥њ останн≥х стол≥ть принижувати р≥дну нац≥ю до того, щоб мовчки погодитис¤ з твердженн¤м ¬олодимира ѕут≥на про те, що ”крањна Ц це Дполностью русско¤зычна¤ странаФ. я, знову ж таки, сумн≥ваюс¤.

’≥ба може людина, ¤ка проголошуЇ: Д”крањн≥зац≥¤ Ц це в≥дновленн¤ справедливост≥. ѕ≥дкреслюю: справедливост≥.Ф, - х≥ба може така людина п≥дтримувати ≥дею двомовност≥? я не в≥рю.

’≥ба може людина адекватно реагувати на ситуац≥ю, ¤кщо њњ реакц≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ через к≥лька дн≥в ≥ то п≥сл¤ в≥дпов≥дних консультац≥й в аеропорту.

Д—ьогодн≥, коли до друку й до еф≥ру може потрапити практично будь-¤ка дур≥сть ≥ брутальн≥стьФ (ст. 278) виступи пан≥ я. та пана Ў. сприймаютьс¤ ¤к гуморески. ≤ в цьому немаЇ жодноњ трагед≥њ. “рагед≥¤ в тому, що перш≥ особи в держав≥ в≥дносилис¤ ≥ ще й дос≥ в≥днос¤тьс¤ до того, що в≥дбуваЇтьс¤ довкола, ¤к до комед≥њ. —м≥шно? ј мало б бути сумно.

ћожливо, Ї сенс читати книгу ≥ дал≥. јле... „асу нема.

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††

 

¬асиль  ”«јЌ